Топ-100
Back

ⓘ Первісне суспільство. Первісне суспильство - тривалий період в історії людства: від початкового етапу становлення людини та суспільства і до виникнення перших ц ..



Первісне суспільство
                                     

ⓘ Первісне суспільство

Первісне суспильство - тривалий період в історії людства: від початкового етапу становлення людини та суспільства і до виникнення перших цивілізацій. Період в історії людства до винаходу писемності, після чого зявляється можливість історичних досліджень. У різних народів цей процес відбувався в різні історичні терміни, а деякі народи живуть в умовах первісності досі. У сучасній науці прийнято розрізнювати власне первісну культуру, яка існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі і традиційну первісну культуру.

                                     

1. Термінологія

Синонімом "доісторичного періоду" є термін "праісторії", який в українській літературі вживається рідше, ніж аналогічні терміни в зарубіжній літературі англ. prehistory, нім. Urgeschichte. Для позначення фінальної стадії доісторичної епохи будь-якої культури, коли сама вона ще не створила своєї писемності, але вже згадується в письмових памятках інших народів, у зарубіжній літературі нерідко використовується термін "протоісторія" англ. protohistory, нім. Vorgeschichte.

У марксизмі використовувався термін первіснообщинний лад, який означав найпершу суспільно-економічну формацію. На думку марксистів, всі члени суспільства в цей час знаходилися в однаковому відношенні до засобів виробництва, а спосіб отримання частки суспільного продукту, який вони називали "первісний комунізм", був єдиним для всіх. Від наступних за ним етапів суспільного розвитку первіснообщинний лад відрізнявся відсутністю приватної власності, класів і держави. Марксистська теорія розвитку первісного суспільства викладена в роботі Фрідріха Енгельса "Походження родини, приватної власності та держави".

                                     

2. Загальна характеристика

Епосі первісності властиві такі особливості:

  • відбувався антропогенез - біологічна еволюція людини, що завершилася, на думку різних вчених від 40 до 100 тисяч років тому, виникненням виду "людина розумна" Homo sapiens, а також основних людських рас - надалі глибоких еволюційних змін в біологічній природі людини вже не відбувалося;
  • йшло формування мислення або інтелекту людини, її мови - в подальші періоди вони лише розвивалися;
  • людство розповсюдилося по всіх континентах;
  • люди переходять до відтворювального господарства від полювання і збиральництва до землеробства і скотарства
  • поряд з антропогенезом розвертається соціогенез - формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплемінної організації;
  • складаються перші світоглядні уявлення, ранні форми релігійних уявлень, міфологічних систем.

Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, стоїть і складання культури як специфічної сфери людського суспільства. Причому для ранніх етапів історії характерна єдність закономірностей, спільність виявів становлення культури у різних народів.

Специфічною рисою первісної культури був її синкретизм нерозчлененість, коли ні форми свідомості, ні види діяльності, ні форми культури не відділялися і не протиставлялися один одному. Будь-який вид діяльності передбачав і містив в собі всі інші.

У первісному суспільстві в головному занятті людей - полюванні - були поєднані:

  • технологічні прийоми виготовлення знарядь праці
  • стихійні знання про звички тварин,
  • соціальні звязки, що виражаються в формі полювання індивідуальна, колективна,
  • релігійні уявлення - магічні дії по забезпеченню успіху, які в свою чергу включали елементи художньої культури: пісні, танці, живопис.

Саме внаслідок такого синкретизму характеристика культури первісного суспільства передбачає цілісний розгляд явищ його матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.

                                     

3. Археологічна класифікація

Лукрецій Кар у творі "Про природу речей" запропонував використовувати як критерій періодизації зміну знарядь праці, тобто заміну камяних знарядь мідними, а мідних залізними. Ж. Кондоросе XVIII ст. ввів поділ історії первісного суспільства за типами господарювання: мисливство та рибальство, скотарство, землеробство. А. Фергюсон XVIII ст. як критерій періодизації висунув ступінь освоєння культури: дикість, варварство, цивілізація.

Теорії, що так чи інакше пояснюють історію первісного суспільства, зявилися XIX ст. Поясненням цьому факту може служити відкриття та цілеспрямоване й планомірне дослідження реліктових суспільств. Й. Бахофен розвинув ідею про матріархат. У своїй праці "Материнське право" 1861 він науково обґрунтував існування в історії людства універсальної епохи високого становища жінки в суспільному житті, властивої всім без винятку народам у минулому. Причину розвитку первісного суспільства він бачив у зміні релігійних уявлень. У тому ж XIX ст. розпочалася класифікація первісних памяток матеріальної культури, що призвело до створення науково обґрунтованої археологічної періодизації, що підтвердила гіпотезу Лукреція Кара. Данський учений Х. Томсен ввів поняття трьох періодів: камяного, мідного і залізного. Французький вчений Г. Мортілье створив періодизацію палеоліту давня камяна доба, а шведський вчений-археолог Оскар Монтеліус: неоліту нова камяна доба, бронзової та ранньої залізної доби.

Усі системи періодизації по-своєму недосконалі. Існує чимало прикладів, коли камяні знаряддя палеолітичної або мезолітичної форми використовувалися у народів Далекого Сходу в XVI–XVII ст., при цьому в них існували родове суспільство і розвинені форми релігії, сімї. У наш час археологічна періодизація основних етапів розвитку людства.

Археологічна класифікація, розкриваючи послідовні етапи еволюції знарядь праці, встановлює і основні стадії в розвитку продуктивних сил суспільства, що є необхідною умовою для створення періодизації історії первіснообщинного ладу. Однак, вона не може бути визначальною при періодизації історії первісного суспільства, так як не можна судити за знаряддями праці про характер суспільних відносин людей.



                                     

3.1. Археологічна класифікація Камяна доба

Камяна доба - період в історії людства, під час якого знаряддя праці та зброя виготовлялася з каменю, дерева та кістки. Вона поділяється на три періоди:

  • неоліт - нова камяна доба, характеризується появою людини сучасного типу, використанням винятково кременевих, камяних, кістяних знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням кераміки, ткацтва так звана неолітична революція. Тривала від 6 до 4 тис. років до н. е., період переходу від рибальства та полювання до землеробства й скотарства.
  • палеоліт - давня камяна доба, яка характеризується використанням кременевих знарядь праці, основні заняття - полювання та збиральництво.
  • мезоліт - середня камяна доба, що тривала від 10 тис. до 7 тис. років до н. е.
                                     

3.2. Археологічна класифікація Мідна доба

Мідна доба, мідно-камяна доба, Калкола грец. χαλκός "мідь" + грец. λίθος "камінь" або енеоліт лат. aeneus "мідний" + грец. λίθος "камінь") - період в історії первісного суспільства, перехідний період від камяної до бронзової доби. Приблизно охоплює період 4-3 тис. До н. е., але на деяких територіях існує і довше, на деяких відсутній зовсім. Найчастіше енеоліт включають в бронзову добу, але іноді вважають і окремим періодом. За часів енеоліту були поширені мідні знаряддя, але переважали раніше камяні.

                                     

3.3. Археологічна класифікація Бронзова доба

Бронзова доба - період в історії первісного суспільства, що характеризується провідною роллю виробів з бронзи, що було повязано з поліпшенням обробки таких металів як мідь і олово, одержуваних з рудних родовищ, і наступним одержанням з них бронзи. Бронзова доба є другою, пізньою фазою епохи раннього металу, що змінила мідну добу і передувала залізній добі. В цілому, хронологічні рамки бронзового століття: 35/33 - 13/11 ст. до н. е., але у різних культур вони відрізняються. У Східному Середземноморї кінець бронзового століття повязаний з майже синхронним руйнуванням всіх місцевих цивілізацій на рубежі XIII-XII ст. до н. е., відомим як бронзовий колапс, тоді як на заході Європи перехід від бронзової до залізної доби затягується ще на кілька століть і завершується появою перших культур античності - античної Греції і Стародавнього Риму.

Періоди бронзової доби:

  • Рання бронзова доба
  • Середня бронзова доба
  • Пізня бронзова доба


                                     

3.4. Археологічна класифікація Залізна доба

Залізна доба - історичний період, який характеризується початком обробки заліза та виготовленням з нього зброї і знарядь праці. Починається з початку 1-го тис. до н. е. і продовжується до сьогодення.

                                     

4. Основні етапи

Заслуга створення першої розгорнутої періодизації первісної історії належить Моргану Льюїсу. 1877 року Льюїс Морган запропонував періодизацію, критерієм якої слугує рівень розвитку продуктивних сил. Він розділив всю історію людства на три періоди: дикість ; варварство ; цивілізація або класове суспільство. Перші два періоди - дикість і варварство відносяться, по Моргану, до первіснообщинного ладу. Кожен період поділяється на нижчу, середню і вищу ступені відповідно до рівня матеріального виробництва. Період дикості відноситься до часу, коли люди жили виключно полюванням і збиранням. Період варварства характеризується появою скотарства і землеробства. Фрідріх Енгельс відтворив її в своїй праці "Походження сімї, приватної власності і держави", узагальнив періодизацію Моргана і ввів поділ на період привласнюючого господарства і такого, що сам створює, виготовляє. Енгельс разом з тим підкреслював, що вона залишається в силі лише "до тих пір, поки значне розширення матеріалу не змусить внести зміни".

У 40-ві роки XX століття радянські вчені приступили до створення нової періодизації історії первісного суспільства у звязку з тим, що схема Моргана застаріла. А. І. Першіц за основу періодизації бере еволюцію форм власності, Н. А. Бутінов - ступінь поділу праці у первісному суспільстві. Більшість вчених в основу періодизації кладуть розвиток форм суспільної організації первісних людей. С. П. Толстов в 1946 запропонував розділити первісне суспільство на такі періоди: первісне стадо, первісна община материнський рід, військова демократія. П. П. Єфименко розрізняв періоди: первісне стадо, первісна громада неандертальців, первісна родова община. За М. О. Косвеном: 1) первісне стадо; 2) родовий лад, що підрозділяється на епохи матріархат і патріархат; 3) період військової демократії.

                                     

4.1. Основні етапи Сучасна історіографія

У сучасній історіографії прийнято таку періодизацію:

  • батьківський рід,
  • материнський рід матріархат, який був середнім етапом докласового формації;
  • патріархат, який може складатися з двох етапів
  • сусідська община епоха розкладання первіснообщинного ладу.
  • первісне стадо;

Особливість періоду патріархату полягає в тому, що батьківський рід не є універсально-історичною суспільною формою. Не всі первісні народи, що досягли класового суспільства, пережили цей етап. У тих випадках, коли сусідська община безпосередньо виростає з материнського роду, поняття "патріархат" і "сусідська община" збігаються.

                                     

4.2. Основні етапи Первісне стадо

Первісне стадо - умовна назва людських суспільств, в яких жили первісні люди з моменту виділення людини із світу тварин й до формування родових общин пізній палеоліт. Первісне стадо - непостійна спільнота, яка виникає й розпадається в залежності від зовнішніх обставин. Перших людських істот учені назвали Homo habilis - людина вміла, тому що люди тієї доби навчилися обробляти каміння й робити з нього знаряддя праці. У результаті цього розвинулася рука, людина почала пересуватися на двох кінцівках. Звідси й друга назва - Homo erectus - людина прямостояча.

Вижити поодинці в суворих умовах дикої природи було неможливо. Полювати, збирати їжу та відбиватися від хижих звірів значно легше колективом. Так виникає первісне людське стадо, що стало першою суспільною формою обєднання людей. Від тваринного стада його відрізняло те, що члени стада допомагали один одному, споруджували сховища-житла, де переховувалися від холодів і негоди, виховували дітей та передавали їм життєвий досвід. Людина жила тепер у колективі, у якому для елементарного порозуміння необхідне спілкування. Археологічні знахідки свідчать про те, що провідним заняттям первісних людей було полювання на великих тварин. Вона більшою мірою, ніж збиральництво спонукала найдавніших людей удосконалювати знаряддя праці, сприяла згуртуванню первісного стада, його перетворенню на Homo sapiens.

Отже, у первісної людини розвивається мозок, і виникає мова як засіб спілкування. Таку людину вчені називають неандертальцем термін походить від назви долини Неандер біля Дюссельдорфа в Німеччині, де вперше знайдено залишки людей подібної будови. На території сучасної України знайдено кістки десятьох неандертальців, що жили 50 - 100 тис. років тому.

Кіїк-Коба - печера за 25 км від Сімферополя. У 1924–1926 pp. тут знайдено залишки палеолітичної стоянки мустьєрської епохи. Це перша знахідка решток первісної людини неандертальця на території України.

Близько 100 тис. років тому, в Пізньому Плейстоцені, в житті первісних людей відбулися значні зміни. Відбулося нове значне похолодання клімату, і "на Європу насунувся великий льодовик", тобто розвинулася чергова холодна епоха, яка супроводжувалася значним розвитком покривних зледенінь. Навколишній світ, до якого люди пристосувалися, змінився. Замість слонів, гіпопотамів і тигрів зявилися величезні мамути, печерні ведмеді, північні олені та інші пристосовані до холодів тварини. У цей час людям довелося вчитися виготовляти одяг, розпалювати вогнище, будувати житло. Помітно вдосконалилися камяні знаряддя праці: зявилися ножеподібні пластини, списи-дротики зі спеціальними загостреними кінцями, вироби з кісток і рогу тварин.

Найбільшим досягненням дородового суспільства стало освоєння вогню.

Первісне стадо було першим етапом у розвитку людської цивілізації. Його найважливіші риси:

  • рівність усіх членів суспільства;
  • колективний характер праці;
  • низька продуктивність праці.
  • спільна власність на знаряддя та результати праці;

Перехід від середнього палеоліту до пізнього супроводжувався корінною перебудовою структури найдавніших людських общин: первісне стадо трансформувалося в родоплемінну організацію. Рід спочатку материнський рід, а пізніше і батьківський рід був общиною - колективом кровних родичів, між якими категорично заборонялися шлюбні відносини. Рід жив і трудився спільно, мав спільне майно. Склалися різноманітні соціальні звязки.



                                     

4.3. Основні етапи Матріархат

Матріархат - термін, уживаний для позначення материнського роду, першої універсальної стадії в історії людства, яка настає безпосередньо за епохою первісного стада. Охоплює період від верхнього палеоліту до розвинутого неоліту. Характеризується домінуючим становищем жінки в суспільстві, матрілінейностью по материнській лінії спадкування майна. Основний господарський колектив - материнська родова община. Суспільство носить характер дуально-родової організації, яка обєднує шлюбними відносинами два екзогамних матрілінейних роду. Шлюб носить форму групового, який з часом переходить в парний шлюб з роздільним дислокальнимпроживанням подружжя. На пізніших етапах розвитку матріархату переходить в парний шлюб з матрілокальним шлюбним поселенням поширена в давнину при матріархаті форма шлюбного поселення, за якою чоловік переходить на проживання в родову общину дружини. Матрілокальність - перша форма спільного проживання шлюбної пари.

                                     

4.4. Основні етапи Патріархат

Патріархат від грец. πατήρ - батько і ἀρχή - початок, влада - останній період первіснообщинного ладу, наступний за матріархатом; форма родової організації первіснообщинного ладу, що характеризується провідною роллю чоловіка в суспільному виробництві і соціального життя родової общини. Патріархату властиві патрілокальність прихід жінок у сімї родових общин і патрілінійність батьківський рахунок спорідненості. Сучасна наука розрізняє ранній патріархат, заснований на парній сімї, і пізній патріархат, в якому здійснився перехід від парної сімї до моногамії.

У період патріархату первісне суспільство вступило у період розкладу: зміцнювалась патріархальна сімя, поглиблювалася майнова нерівність общинників, зявлялись багаті і бідні, виникала приватна власність, а з нею почали зароджуватися класи. У деяких країнах вже в період енеоліту виникають найдавніші рабовласницькі держави, але на більшості території зберігався ще первіснообщинний лад.

                                     

5. Влада і соціальні норми у первісному суспільстві

Для цього періоду існування людства характерна відсутність політичної влади та державних інститутів. Соціальні норми в цей період носять характер звичаїв, традицій, обрядів і табу. Члени первісного суспільства були рівні, вони не ділилися на керуючих та керованих, тому політична влада була відсутня. Однак владні інститути все-таки існували: члени первісного суспільства підпорядковувалися старійшинам, вождям, проте це підпорядкування було засновано на авторитеті цих людей, підкріпленим можливістю силового впливу на тих, хто відмовився підкорятися. Життя в первісному суспільстві видобуток їжі, шлюбно-сімейні та інші відносини між людьми не було хаотичним, воно підпорядковувалося певним звичаям і традиціям, в яких закріплювалися ритуали, обряди, табу заборони вчиняти певні дії та інші правила поведінки людей в певних життєвих ситуаціях. Ці норми, як правило, виконувалися добровільно: за звичкою, в рамках наслідування іншим членам товариства або в силу їхньої корисності. Тим не менше, порушення цих норм могло спричинити покарання, аж до вигнання з общини яке практично неминуче призводило до смерті вигнаного. У науці питання про те, чи можна вважати ці соціальні норми правом або протоправом, є дискусійним.

                                     

6. Релігійні погляди

Релігійні погляди людства почали виникати на відносно зрілому етапі його розвитку, коли набула розвитку здатність до абстрактного мислення. Людина була безсилою в боротьбі з невідомими і незрозумілими для неї силами навколишньої природи. Зароджуються релігійні вірування. Творчі здібності людини знайшли вихід у таких ранніх формах релігії, як тотемізм, фетишизм і магія. У первісну добу вони ще не складали єдиної системи. Залежно від умов проживання, кліматичних, ландшафтних особливостей ареалу, де існувала первісна спільнота, тваринного і людського оточення, що час від часу зазнавали змін, змінювалися й притаманні людині релігійні уявлення. Значною мірою ці зміни були зумовлені й розвитком людського мислення.

                                     

7. Культура первісного суспільства

Походження культури безпосередньо повязане з походженням людства. Протягом тисячоліть відбувався вкрай повільний, але надзвичайно важливий для подальшої культурної еволюції процес обмеження біологічних інстинктів первісної людини, що був повязаний із формуванням норм поведінки, обовязкових для кожного члена первісного стада. Поєднання матеріального й духовного факторів у житті первісного суспільства й стало початком зародження культури, як синкретичного явища, що невідємно повязує людські почуття, волю, інтелект з оточуючим природним середовищем. Поступово матеріальна культура первісного суспільства розвивалася й вдосконалювалася, але найбільшого успіху людство досягло у сфері облаштування соціальних відносин, насамперед, приборканні тваринного начала в первісному стаді в цілому і в кожному з його членів зокрема трипільська культура.

ХІХ та початок ХХ століття інколи називають часом археологічних відкриттів. Саме тоді Г.Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, А.Еванс виявив залишки палацової держави, яку назвав мінойською, а також записів лінійне письмо А і Б. В Україні теж було зроблено багато досліджень, і особливу увагу привернули до себе роботи В.Хвойки, який з 1893 року проводив розкопи в Києві на вулиці Кирилівській, ці знахідки були відмінні від знайдених раніше. Незабаром у 1896 році В.Хвойка проводить розкопи і в селі Трипілля, де виявляє памятки тієї ж культури, що й знайдена ним у Києві. Звідти, від назви села, і пішла назва культури - трипільська.

Величезний інтерес до знахідок проявили такі історики, як Е.Штерн 1901–1902 р. - розкопав памятки аналогічного характеру, В. Б. Антонович і Хв. Вовк. Пізніше, у радянський час, цю культуру досліджували такі вчені, як Т.Пассек, С.Бібіков, Є.Черниш, В.Маркевич, В.Збенович, В. Круц, Т. Мовша, М. Шмаглій, О. Цвек та досліджувалась вже переважно територія Румунії і західної України, де, за думкою цих учених, ця культура зароджувалась.

У наш час трипільську культуру досліджують такі вчені, як Н.Бурдо, М. Відейко, О. Корвін-Піотровський, Е. Овчинников, С. Рижов та Л.Кульчицька.

Існують різні думки щодо походження трипільської культури. За В.Хвойкою, наприклад, це було автохтонне населення предки словян, яке жило на території Середньої Наддніпрянщини. Чи є така думка абсолютно вірною? Адже автохтонна культура, яка існувала до трипільської, була відкрита лише у 40-50х роках ХХ століття українським археологом В.Даниленком, і лише тоді стало можливим говорити про її спорідненість з трипільською. Крім того, за П.Третьяковим, прословяни у IV–III тисячоліттях до н. е. існували на північніших землях. Тому, напевно, гіпотеза В.Маркевича та В.Даниленка, за якою місцеві племена дністровського варіанту буго-дністровської культури були швидко асимільовані боянськими балкано-дунайськими прийшлими племенами, і трипільська культура - не що інше, як синтез цих двох культур, здається більш ймовірною. Внесок до цієї теорії зробив і В.Збенович, який приєднався до думки своїх попередників, але доводив відсутність впливу буго-дністровської культури, що також цілком можливо. До того ж памятки бугодністровської культури відсутні на Буковині та у Трансильванії, де відкрито найдавніші поселення культурного комплексу Прекукутень-Трипілля А. на Південному Бузі трипільці зявляються лише через 200–400 років після формування своєї культури.

                                     

8. Джерела та література

  • А. И. Першищ, А. Л. Монгайт, В. П. Алексеев. История первобытного общества. - М., Высшая школа, 1974 рос.
  • Тит Лукреций Кар "О природе вещей", 925 - 1270рос.
  • Советская историческая энциклопедия. - М., изд-во "Советская энциклопедия", 1966, с.182рос.
  • Григорьев Г. П. Начало верхнего палеолита и происхождение Homo sapiens. - Л., 1968 рос.
  • Ю. В. Бромлей, А. И. Першиц. Ф. Энгельс и проблемы первобытной истории.//Сб. "Проблемы этнограыии и антропологии в свете научного наследия Ф. Энгельса". - М., 1972 рос.
  • Тайлор Е.Первобытная культура. - М.,1989
  • К. Маркс, Ф. Энгельс. Избранные произведения в 3-х т. Т. 3//Ф. Энгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. - М., "Политиздат", 1986 рос.
  • В. П. Алексеев. Становление человека. - М., Политиздат, 1984. рос.
  • Ю. В. Павленко. Первісність, первісне суспільство // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2011. - Т. 8: Па - Прик. - С. 111. - 520 с.: іл. - ISBN 978-966-00-1142-7.
  • В. П. Алексеев, А. И. Першищ. История первобытного общества. - М., 2001 рос.
  • М. Иди. Недостающее звено. - М., изв-во "Мир", 1977 рос.
                                     

9. Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Первісне суспільство

  • Мораль первісного суспільства Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416с. ISBN 978-966-485-156-2
  • Эволюция семьи и матриархата по Моргану. рос.
Бесплатно и без рекламы
не нужно скачивать или устанавливать

Pino - логическая онлайн игра, в основе которой находится тактика и стратегия. Это ремикс на шахматы, шашки и уголки. Игра развивает воображение, концентрацию внимания, учит решать поставленные задачи, планировать свои действия и логически мыслить. Не важно сколько у вас фишек, главное как они размещены!

интеллектуальная игра онлайн →