Топ-100
Back

ⓘ Обєднаний інститут економіки НАН України - науково-дослідний інститут в Україні, який існував з різними назвами з 1936 до 2005, на базі якого була створена низк ..



                                     

ⓘ Обєднаний інститут економіки НАН України

Обєднаний інститут економіки НАН України - науково-дослідний інститут в Україні, який існував з різними назвами з 1936 до 2005, на базі якого була створена низка сучасних наукових установ НАН України.

                                     

1. Колишні назви Інституту

  • 1936 - 1991 - Інститут економіки АН УРСР
  • 1994 - 2004 - Інститут економіки НАН України
  • 1936 - Аграрно-економічний інститут АН УРСР
  • 2004 - 2005 - Обєднаний інститут економіки НАН України
  • 1991 - 1994 - Інститут економіки АН України
                                     

2. Історія Інституту

Рішенням Президії АН УРСР від 27.07.1936 № 25 на базі Інституту економіки ВУАМЛІН та Інституту сільськогосподарської економіки Народного комісаріату землеробства УРСР було створено Аграрно-економічний інститут АН УРСР. Рішенням Президії АН УРСР від 13.12.1936 № 41 Інститут був перейменований в Інститут економіки АН УРСР. В кінці 1937 до його складу увійшов Інститут демографії і санітарної статистики АН УРСР.

В перші роки існування 1936 - 1938 Інститут видав лише один збірник - "Радянська Україна за 20 років" 1937, що носив пропагандистський характер. Умови досліджень в ті часи були дуже складними. Першого директора Інституту О. М. Асаткіна було розстріляно після спроби надрукувати матеріали перепису населення 1937 року, які красномовно показували демографічну катастрофу внаслідок голодомору 1932 - 1933 рр. Його наступник В. П. Теплицький також був заарештований в 1938, але після війни реабілітований. В 1939 - 41 Інститут, очолюваний В. В. Рудницьким, активізував наукову роботу. В ньому розроблялися проблеми продуктивності праці на Донбасі, видано "Социалистическое сельское хозяйство Советской Украины" 1939 та ін. монографії. Науково значимими були праці М. В. Птухи з історії української і російської статистики і праці К. Г. Воблого з економічної географії України.

Під час війни з середини літа 1942 р. діяльність Інституту було відновлено в Уфі Башкирська АРСР, куди було евакуйовано установи АН УРСР. Там діяли чотири відділи, в тому числі економічної географії і статистики. Там у 1942 за ініціативи академіка К. Г. Воблого була видана істориками книга "Нарис історії України", до якої Костянтин Григорович написав розділ з оцінки природних багатств. 1943 року в Уфі була опублікована в скороченому вигляді колективна праця "Народне господарство Радянської України".

Після війни робота Інституту була тісно повязана з відбудовою народного господарства УРСР. Продовжувались дослідження стосовно продуктивності праці в промисловості, щодо економічного районування та історії народного господарства, видано праці: "Економічна географія УРСР" т. І, "Народне господарство УРСР" та ін. Згодом рівень роботи знову понизився через обмежені можливості використання статистичних джерел і панування партійного доктринерства, що частково послабло після 1953. З праць цього періоду виділяються: "Нариси економічної географії УРСР" в 2 томах 1949 - 1952, "Нариси розвитку народного господарства УРСР" 1949, згодом доповнені і перевидані російською мовою, "Нариси з історії економічної думки на Україні" 1956, "Радянська Україна" 1957 та кілька монографій з прикладної, галузевої економіки.

У 1960-х, за часів "косигінської господарської реформи" або "ліберманізації радянської економіки" за імям відомого харківського економіста, професора О. Г. Лібермана, кількість працівників Інститу збільшилася втричі для "забезпечення наукового супроводу реформи". В Інституті, який на той час очолював О. О. Нестеренко, було створено нові відділи статистики, економіки праці. У складі відділу політичної економії була організована наукова група з дослідження проблем світової економіки; у відділі історії народного господарства набули подальшого розвитку дослідження з історії економічної думки України.

Відділення Інституту були відкриті у Донецьку з 1967 на його базі створено Інститут економіки промисловості АН УРСР, Львові 1964, Харкові 1965 і Одесі 1970. В Івано-Франківську працював відділ економічного аналізу і резервів виробництва Львівського відділення.

У другій половині 1960-х Інститут на чолі з С. М. Ямпольським провів значну роботу з підвищення теоретичного рівня наукових досліджень у сфері економіки, зосередившись на обраному науковому напрямі - дослідженні економічних проблем науково-технічного прогресу. Вперше в історії Інституту з 1965 його економічні дослідження були орієнтовані на експерименти, які проводились у господарській практиці, зокрема при розробці питань вдосконалення планування і матеріального стимулювання на підприємствах різних галузей промисловості.

За час роботи академіка І. І. Лукінова на посаді директора Інституту економіки 1976 - 2003 останній перетворився на великий науковий центр. Істотно змінилась структура інституту: замість дрібних підрозділів, що займалися розробкою галузевої тематики, зявилися нові великі відділи з найважливіших напрямів економічної науки. В той час досліджувались теоретичні проблеми відтворення виробництва, вдосконалення міжгалузевих звязків та балансових увязок, розвитку невиробничої сфери, соціально-економічні проблеми праці, соціально-економічні проблеми села та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, агропромислової інтеграції, теоретичні проблеми управління та економіко-математичного моделювання тощо.

З метою поглиблення спеціалізації наукових досліджень переважно на базі наукових підрозділів Інституту було організовано нові наукові установи: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 1978 р., Інститут економічного прогнозування 1997 р. На самостійні інститути були перетворені також Одеське та Львівське відділення Інституту економіки. В 1991 на базі Одеського відділення створено Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень ІПРЕЕД - провідний науковий підрозділ НАН України на півдні України. В 1994 Львівське відділення було перетворено на Інститут регіональних досліджень НАН України, який згодом став провідною академічною установою в Україні з проблем регіональної політики та транскордонного співробітництва.

Назва установи змінювалася та уточнювалася: з грудня 1936 - Інститут економіки АН УРСР з 1991 року - АН України; з 1994 року - НАН України, з 2004 - Обєднаний інститут економіки НАН України створений постановою Президії НАН України від 08.10.2003 № 242. 1 жовтня 2005 за рішенням Національної академії наук України Обєднаний інститут економіки НАН України був ліквідований. В 1997 на базі наукових підрозділів Інституту економіки було організовано нову наукову установу - Інститут економічного прогнозування, правонаступником якого з 2005 є Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України".

                                     

3. Структура Інституту

До 1939 Інститут складався з 2 секторів промисловості і сільського господарства та 2 груп історії народного господарства та фінансів. В 1957, після кількох реорганізацій, мав 5 відділів: економіки промисловості, економіки сільського господарства, розміщення виробництва, історії народного господарства та політичної економії. В 1980 до складу Інституту входили 6 наукових відділів, що складались з 16 секторів та інших підрозділів, а також обчислювальний центр; в них працювало 354 чол., з яких 135 - наукові співробітники в тому числі 19 докторів і 97 кандидатів наук.

                                     

4. Директори інституту

  • Багрій Петро Іларіонович - в 1971 - 1976;
  • Нестеренко Олексій Олексійович - в 1953 - 1965;
  • Яснопольський Леонід Миколайович - в 1952 - 1953;
  • Воблий Костянтин Григорович - в 1942 - 1947;
  • Лукінов Іван Іларіонович 1927 - 2004 - в 1976 - 2003;
  • Румянцев Олексій Матвійович - в 1950 - липень 1952;
  • Пирожков Сергій Іванович - в 2003 - 2005.
  • Рудницький Василь Васильович - в 1939 - 1941;
  • Першин Павло Миколайович - в 1948 - 1950;
  • Ямпольський Стефан Михайлович - в 1965-1967-в.о., 1967 - 1970;
  • Асаткін Олександр Миколайович - в 1936 - 1937;
  • Фейгін Яків Григорович - в 1947 - 1948;
  • Теплицький Василь Пахомович - в 1937 - 1938;
                                     

5. Відомі вчені

  • Онищенко Олексій Мусійович
  • Геєць Валерій Михайлович
  • Алимов Олександр Миколайович
  • Птуха Михайло Васильович
  • Безчасний Леонід Костянтинович
  • Агафонов Олександр Костянтинович
  • Пахомов Юрій Миколайович
  • Шевченко Антон Юхимович
  • Корнієнко Василь Петрович
  • Чумаченко Микола Григорович
  • Лященко Петро Іванович
  • Долішній Марян Іванович
  • Шепотько Людмила Олександрівна
  • Герасимчук Микола Семенович
                                     

6. Джерела та література

  • М. С. Герасимчук. Інститут економіки НАН України // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2005. - Т. 3: Е - Й. - С. 486. - 672 с.: іл. - ISBN 966-00-0610-1.
  • М. С. Герасимчук. Економіки інститут НАН України // Енциклопедія сучасної України: у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба ; НАН України, НТШ. - К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. - 10 000 прим. - ISBN 944-02-3354-X.

Література

  • Тонкаль В. Ю., Пелих В. М., Стогній Б. С. Академія наук Української РСР - за ред. І. К. Походні. - К.: Наукова думка, 1980, С.331-334.
                                     

7. Посилання

  • Інститут економіки АН УРСР
  • Л. П. Горкіна, М. Г. Чумаченко. Перерваний поступ: Віхи історії економічної науки в Україні кінець XIX - середина XX ст. // Актуальні проблеми економіки, № 4 82, 2008, С.12-28
Бесплатно и без рекламы
не нужно скачивать или устанавливать

Pino - логическая онлайн игра, в основе которой находится тактика и стратегия. Это ремикс на шахматы, шашки и уголки. Игра развивает воображение, концентрацию внимания, учит решать поставленные задачи, планировать свои действия и логически мыслить. Не важно сколько у вас фишек, главное как они размещены!

интеллектуальная игра онлайн →